Балячкі Ашмяны

У 1929г. у газеце "Słowo" быў змешчаны артыкул ананіма з Ашмянаў пад псеўданімам "Pe...O":

Нашы балячкі. Кожнае мястэчка на Крэсах Усходніх мае сваі больш ці меньш значныя балячкі. У адных няма святла, у іншых бруку, а наша Ашмяна мае праблему з будаўніцтвам агульнаадукацыйнай школы і з пераносам рынка. 

Справа будаўніцтва расцягнулася на некалькі гадоў і набыла ўжо хранічны стан. 

Аднак, даходзяць чуткі, што будаўніцтва школы можа распачацца вясной, але (як заўсёды гэтае але) будаваць пастанавілі на зусім непрыдатным месцы. Далёка ад цэнтра, на самым ускрайку горада, каля яўрэйскіх могілак, бо так вырашылі “бацькі” горада. 

Але трэба ведаць, што кошт будаўніцтва школы склаў каля 500 тысяч злотых і такі будынак мог бы ўпрыгожыць любы горад, а тым больш Ашмяну, якой бракуе прыстойных будынкаў. 

Пажадана, каб значныя ўлады, у гэтым выпадку маю на ўвазе ваяводзкія, бліжэй азнаёміліся з асаблівасцямі гэтай справы і спынілі выхадкі “бацькоў” горада, для агульнага задавальнення жыхароў. 

Другая балячка Ашмяны, гэта справа вынасу рынка з цэнтра горада. 

Хто быў у Ашмяне ў гандлёвы дзень, той ведае, якія цяжкасці ўзнікаюць пры праезде праз горад, колькі ўжо было няшчасных выпадкаў з прычыны такой цісканіны вазоў, коні і людзі ў такой абмежаванай прасторы. Усе вуліцы, якія прымыкаюць да цэнтра, забіваюцца фурманкамі. 

Было бы вельмі пажадана, каб ваявода калі-небудзь нечакана завітаў у якісь чацвер да Ашмяны ў час паміж 12 і 15 гадз., я ўпеўнены, ён не здолей бы даехаць да цэнтра горада. 

Вынас рынка на так званы выган не выгадны жыдам, якія маюць свае крамы ў цэнтры горада, яны шмат страцілі бы на гэтым пераносу, таму стараюцца ўсімі магчымымі і немагчымымі спосабамі захаваць існуючы стан рэчаў. Але калісьці гэта павінна скончыцца! 

Ужо не раз аб гэтых справах пісалі на старонках газет, шчыра кажучы, як карэннаму ашмянцу, мне балюча ад такой гарадской гаспадаркі. Спадзяюся, што чым больш будзе сказана і напісана аб гэтым, тым хутчэй якая-небудзь рука скіруе ўсе справы на правільны шлях.

Пасля ў газеце "Kurjer Wileński" Абрам Стругач (намеснік бурмістра) адказаў на гэту крытыку:

Балячкі Ашмяны

У свой час, я скарыстаўся старонкамі “Кур’ера Віленскага” (24.11.1928г. №270), каб у артыкуле “Супраць няслушнай крытыкі і фальшывых прэтэнзій” абвергнуць хлусню ананімнага карэспадэнта Z.G. віленскага “Слова”.

Да гэтага часу, на той свой артыкул не атрымаў адказа. А нядаўна газета “Слова” ў раздзеле “Эха Краёвае” (3.03.1929г.) апубліквала карэспандэнцыю з Ашмяны на гэты раз асобы, якая хаваецца пад псеўданімам “Ре…О”.

Верны свайму прынцыпу барацьбы за праўду з узнятым забралам яшчэ раз дазволю сабе прывесці наступнае тлумачэнне, якое абвяргае фальшывую вестку “Ре…О”.

На гэты раз карэспандэнт “Слова” апавядае аб справе двух ашмянскіх “балячак”.

Першая балячка – праблема будаўніцтва агульнаадукацыйнай школы коштам паўмільёна злотых і якую, як “даходзяць чуткі… будаваць пастанавілі на зусім непрыдатным месцы, далёка ад цэнтра, на самым ускрайку горада, каля жыдоўскіх могілак, бо так вырашылі “бацькі” горада”.

На самой справе “бацькі” горада хочуць пабудаваць агульнаадукацыйную школу, кошт якой надзвычай вялікі для небагатага горада, будынак якой адпавядаў бы сучасным патрэбам педагогікі і гігіены, школу абсталяваную пляцоўкай для гульняў, стадыёнам, эксперыментальнымі садамі, спартыўнай пляцоўкай і г.д.

Нават недасведчанаму чалавеку ў сферы адукацыі і гігіены, зразумела, што цэнтр горада зусім неадпавяднае месца для школы.

З нагоды, адзначу, што ашмянская гімназія знаходзіцца ў кіламетры ад горада.

Таксама трэба заўважыць, што па праекту для школы разам вышэйузгаданымі пляцоўкамі патрэбна аж 3 гектара зямлі.

Што датычыцца запланаванай пляцоўкі, не прымаючы боязь або нелюбоў “Ре…О” нават да яўрэйскіх нябошчыкаў, то я, як член будаўнічай камісіі, таксама лічу яго не адпаведным і ў свой час выказаў votum separatum (асобнае меркаванне), у сувязі з чым, гэта справа не была зацверджана рашэнням ашмянскага старасты – і была перагледжана. Але знайсці больш адпаведную пляцоўку не атрымалася па іншым прычынам.

Знайсці 3 га паблізу цэнтра, гарантуючых добрае паветра і г.д. не простая справа.

Адзіная адпаведная пляцоўка, якая знаходзіцца на беразе Ашмянкі, з’яўляецца касцельнай уласнасцю.

На гэтую пляцоўку звярнула сваю ўвагу будаўнічая камісія, прапанаваўшы набыццё або абмен жупранскаму дэканату.

Магістрат прапанаваў касцельным уладам узамен узгаданых 3 га пляцоўку плошчай аж 9 га – аднак безвынікова…

Ці не мог бы “Ре…О” са свайго боку паўплываць на рашэнне адпаведных касцельных улад, замест сваіх інсінуацый ў адрас “бацькоў” горада?

Ашмянскі павет мае славутае мінулае. Шэраг значных асоб, плеяда вядомых з гісторыі і літаратуры дзеячаў, сучасных лідэраў сацыяльнай мыслі паходзяць з нашага павета.

Ваенае знішчэнне, некалькі акупацый, памежная сітуацыя, якая склалася пасля вайны эканамічна зруйнавалі наш павет.

Noblesse oblige (становішча абавязвае) жыхарам нашага павета і горада прымаць за свой абавязак быць прыкладам суседнім паветам, з энэргіяй пераадольваць эканамічныя цяжкасці і ўносіць тэхнічна-культурныя паляпшэнні.

Узорная гідраэлектрастанцыя, мураваны мост у горадзе, дарогі і масты ў павеце, школы і г.д. усё гэта красамоўныя вынікі працы нашых мясцовых органаў улады.

А ўзорная агульнаадукацыйная школа ў Ашмяне, бадай першая такога роду ў нашым краі, гэта яшчэ адно дасягненне нашых органоў улады.

А цяпер другая „балячка” Pe...O: “справа вынасу рынка з цэнтра горада”.

Тут Pe...O даў ужо поўную волю сваёй багатай фантазіі: «ўсе вуліцы (падчас кірмаша), якія прымыкаюць да цэнтра, забіваюцца фурманкамі», і нават «колькі ўжо было няшчасных выпадкаў з прычыны такой цісканіны вазоў, коні і людзі ў такой абмежаванай прасторы"...

Я – карэнны ашмянец. Усё сваё жыццё я правёў у Ашмяне і не ўзгадаю ў нашым горадзе ніводнага «няшчаснага выпадку» ў страшнай «гандлёвай цеснаце».

У любым выпадку, паколькі Pe...O не чужынец у нашым горадзе, то ён мог пераканацца, што як мясцовыя жыхары горада, так і прыезджыя вяскоўцы прыкладаюць вялікія намаганні для падтрымання адпаведнага парадку і шмат каго можа толькі ўразіць іх дысцыпліна і разуменне патрабаванняў калектыўнага жыцця.

Pe...O мае нахабства, у дадатак дыскрэдытуючы давер да мясцовых улад, звяртацца ў сваім артыкуле да ваяводы, каб ён “калі-небудзь нечакана завітаў у якісь чацвер да Ашмяны ў час паміж 12 і 15 гадз.” ... і ўпэўнены – працягвае Pe...O – “то не здолей бы даехаць да цэнтра горада”.

Тут нагадаю, што акурат у чацвер падчас кірмаша “нечакана завітаў” на аўтамабіле ў Ашмяну міністр унутраных спраў генерал Складкоўскі і якраз у кампаніі з ваяводам.

Ці госці не ехалі на аўтамабілях праз цэнтр горада? Дзе ж, Pe...O, Ваша “то не здолей бы даехаць да цэнтра горада”?

Як і перш у справе з агульнаадукацыйнай школай, так і зараз у справе рынка, Pe...O зноў асядлаў свайго баявога жарабца і выстраліў з “Вялікай Берты” па інтарэсах яўрэяў, але гэтым разам ужо не  нябожчыкаў:

“Вынас рынка на так званы выган не выгадны жыдам, якія маюць свае крамы ў цэнтры горада, яны шмат страцілі бы на гэтым пераносу”...

Па-першае, калі на самой справе з-за пераносу рынка будуць мець страту ўсе ашмянскія яўрэі, якія складаюць значную частку насельніцтва, то тады трэба вельмі сур'ёзна падумаць над пытаннем збяднення гэтых людзей і поўнага зруйнавання гандля ў Ашмяне.

Pe...О, зразумела, складана было бы ўсіх тых яўрэяў, з прычыны адсутнасці належнай падрыхтоўкі, напрыклад, зрабіць дзяржаўнымі чыноўнікамі. Можа значна прасцей, скарысташыся наіўна зразуметым нацыянальным інтарэсам, устарэлых эндэкаў, можна было папоўніць гэтымі людзьмі шэрагі безпрацоўных у краі...

Што маецце на ўвазе, Ре…О?

Але пакінем антысеміцкія тэнденцыя Pе...O. Ці ўрэшце рынак у павятовым горадзе не з’яўляецца сялянскім гуртком, дзе ў атмасферы ўзаемнай павагі адбываецца абмен прадуктамі асобных вясковых гаспадарак?

Прыкра, што трэба пісаць аб такіх элементарных рэчах, што вясковая, сельскагаспадарчая прапанова патрабуе попыту урбаністычна-прамысловага, што гэты абмен «цэнтра» з «перэферыяй» і вырашаецца кірмашамі.

Цэлы шэраг новых культур, вырошчванне якіх у вясковай гаспадарцы магчыма толькі ў нязначных маштабах, як напрыклад лён, рацыянальны якраз дзякуючы арганізацыі штотыднёвых кірмашоў у павятовым цэнтры. Дзе агенты пасрэднікі не толькі набываюць прывезеныя тавары, але дзякуючы дыференцыяцыі цэн і вызначаных патрабаванняў павышаюць узровень якасці вясковай прадукцыі. А разнастайнасць прывезеных кожнай гаспадаркай тавараў становіцца для асобнага землеўласніка карыснай выставай, жывой школай тэхнічных удасканаленняў у галіне яго гаспадаркі і г. д.

Таксама наўрад ці атрымаў бы Ре…О удзячнасць ад прыехаўшых на рынак сялан, якім прапанаваў бы набываць неабходныя ім «лавачныя» тавары на пустым выгане.

Я таксама не ўпэўнены, што гэта вырашыла бы праблему забяспячэннасці горада харчаваннем, калі б гарадскім хатнім гаспадыням трэба было бы адпраўляцца на прыгарадны выган па малочныя і іншыя прадукты.

Так выглядае гандлёвая справа, Ре…О, пра якую вы пафасна ўсклікаецце: „Але калісьці гэта павінна скончыцца!”.

Пішыце, Ре…О, што Вы карэнны ашмянец. Нажаль, хаваючыся пад псеўданімам, Вы не даяце магчымасці гэтага пацвердзіць, а змест Вашага артыкульчыка выдае выразна ілжывасць гэтага сцвярджэння.

Спадары з апазіцыі да мясцовага самакірвання, спадары даносчыкі на мясцовыя ўлады, спадары з кагорты завадыроў да нацыянальнай барацьбы, баламуты і разбуральнікі сапраўднай творчай працы – знайдзіце хоць трохі смеласці, каб адважна выступіць са сваімі абвінавачваннямі пад уласнымі імёнамі…

Я звяртаюся да ўсёй польскай прэсы ў Вільне, каб спынілі традыцыю размяшчэння брудных ананімаў пад выглядам карэспандэнцыі з правінцыі.

А. Стругач

Крыніцы:
"Słowo" №52 3.03.1929

Nasze bolączki. Każde miasteczko na Kresach Wschodnich ma swoje bolączki, mniej lub więcej dotkliwe. Jedne nie mają świątła, drugie bruków, a nasza Oszmiana ma biedę z budową szkoły powszechnej i z przeniesieniem rynku. 

Sprawa budowy wałkuje się od kilku już lat i przybrała stan chroniczny. 

Jednakże dochodzą już słuchy, że budowa szkoły ma się rozpocząć na wiosnę rb., ale (jak wszędzie są swoje ale) budować postanowiono w miejscu zupełnie nieodpowiedniem, gdyż zdala od centrum, na lichem przedmieściu, wpobliżu żydowskiego cmentarza, bo tak chcą „ojcowie” miasta. 

A trzeba wiedzieć, że kosztorysy budowy szkoły wynosiły ponad 500 tysięcy zł., więc będze to budynek który może upiększyć nie jedne miasto, a tembardziej Oszmianę, nieposiadającą prawie żadnych pryzwoitych budynków. 

Więc pożądanem byłoby, aby władze miarodajne, w tym wypadku mam na myśli wojewódzkie, bliżej zapoznały się z całokształtem sprawy i ukróciły wybryki „ojców” miasta ku ogólnemu zadowoleniu mieszkańców. 

Drugą bolaczką Oszmiany, jest sprawa wyniesienia targu z centrum miastu. 

Kto był w Oszmianie w dziń targowy, ten wie jakie zachodzą trudności przy przejściu przez miasto; ile już było nieszczęśkiwych wypadków z racji takiego stłoczenia wozów, koni ludzi w tak ograniczonej przestrzeni. Wszystkie wówczas ulice przylegające do centrum są zapchane furmankami. 

Byłoby bardzo pożadanem, aby p. Wojewoda kiedykolwiek wpadł znienacka w któryś ze czwartków do Oszmiany pomiędzy g. 12 a 15 stą ręczę, że wówczas nie przejechałby do centrum miasta. 

Wyniesiemie targów na t.zw. wygon jest nie na rękę wszystkim żydom, którzy mając swe sklepiki w centrum miasta, straciliby dużo ma tem przeniesieniu, więc starają się wszelkiemi możliwemi i niemożliwemi sposobami zatrzymać istniejący stan rzeczy. Lecz kiedyś z tem trzeba skończyć! 

Już nieraz o powyższych sprawach było pisano na łamach prasy, naprawdę, jako rodowitemu oszmianczykowi, boli mię taka gospodarka miejslka. Spodziwam się, że im więcej się o tem będzie mówiło i pisało, tem prędzej wreszcie jakaś ręka skieruje wszystkie te sprawy na właściwe tory. 

Pe...O.

"Kurjer Wileński" №63 16.03.1929

Bolączki Oszmiany

W swoim czasie (Kurjer Wileński z dnia 24/XI 1928 r. Nr. 270) skorzystałem z łamów „Kurjera Wileńskiego”, aby w artykuliku „Przeciwko niesłusznej krytyce i urojonym pretensjom” – zadać kłam twierdzeniom p. Z.G. – anonimowego korespondenta Wileńskiego „Słowa”.

Na ten swój artykuł nie otrzymałem dotychczas żadnej odpowiedzi. Dopiero w dziale „Echa Krajowe” w numerze z dnia 3.III r. b. „Słowo” umieściło korespondecję z Oszmiany na ten raz osoby ukrywającej się pod pseudonimem „Pe... O”.

Wierny swojej zasadzie walczenia o prawdę z podniesioną przyłbicą raz jeszcze pozwalam sobie złożyć następujące wyjaśnienia dementujące fałszywe wiadomości p. „Pe... O”.

Tymrazem korespondent „Słowa” porusza sprawę dwóch „bolączek” oszmiańskich.

Pierwsza bolączka to kwestja budowy szkoły powszechnej, której kosztorys wynosi przeszło ½ miljona zł., a którą jak „dochodzą już słuchy... budować postanowiono w miejcu zupełnie nieodpowiedniem, gdyż zdala od centrum, na lichem przedmieściu, wpobliżu cmentarza żydowskiego, bo tak chcą ojcowie miasta.”

Rzeczywiście ojcowie miasta chcą wybudować szkołę powszechną i to szkołę, kosztorys której jest jak na zuborzałe miasto niezwykle wysoki, której gmach odpowiadałby współczesnym wymaganiom pedagogiki i higjeny, szkołę zaopatrzoną w boiska, stadjony, ogródki doświadczalne, place sportowe i t. d.

Człowiek nawet nieposiadający specjalnych wiadomości z zakresu szkolnictwa i higjeny, musi wiedzieć że centrum miasta jest zupełnie nieodpowiedniem miejscem dla szkoły.

Przy sposobności należy zaznaczyć, że gimnazjum w Oszmianie znajduje się w odległości przezło kilometra od miasta.

Trzeba też zauważyć, że projekt przewiduje, iż szkoła wraz z wymienionymi placami wymaga aż 3 hektarów powierzchni.

Co się tyczy placu obecnie przewidzianego, odrzucając bojaźń, względnie niechęć p. „Pe... O” nawet do nieboszczyków żydówja osobiście – jako członek komisji budowlanej – uważałem go też za niezupełnie odpowiedni i zgłosiłem w swoim czasie votum separatum, w związku z czem sprawa ta wszkutek niezatwierdzenia odnośnej uchwały przez Starostę Oszmiańskiego – była rozpatrywana ponownie. Lecz nie dało się znaleźć placu bardziej odpowiedniego z innych przyczyn.

Wyszukanie 3 ha pobliżu centrum, a gwarantujących dobre powietrze i t.d. nie jest rzeczą łatwą.

Jedyny odpowiedni plac, położony na brzegu Oszmianki stanowi własność kościelną.

Na ten właśnie plac skierowała swoją uwagę komisja budowlana, proponując nabycie względnie zamianę takowego dziekanatowi żuprańskiemu.

Ostatnio magistrat proponował plac obszaru, aż 9 ha zamianę za wspomniane 3 ha władzom kościelnym – jednak bez bezskutecznie...

Czy nie mógłby p. P... O ze swojej strony wpłynąć na decyzję odpowiednich władz kościelnych, zamiast snuć swoje insynucje pod adresem „ojców miasta”?

Powiat oszmiański ma swóją chlubną przeszłość. Szereg znanych osobistości, pleada znanych z historji i literaruty działaczy, szereg obecnych kierowników myśli społecznej wywodzi się z naszego powiatu.

Zniszczenie wojenne, kilkakrotne okupacje wrogie, wytworzona po wojnie sytuacja graniczna zrujnowały ekonomicznie nasz powiat.

Noblesse oblige i powiat nasz, nasze miasto uważa za swój punkt honoru świecić przykładem powiatom sąsiednim, z wytężoną energją zwalczając trudności ekonomiczne i wprowadzając szereg ulepszeń techniczno-kulturalnych.

Wzorowa hydro-elektrownia, murowany most w mieście, drogi i mosty w powiecie, szkoły i t. d. oto wymowne ślady pracy naszych samorządów.

Wzorowa szkoła powszechna w Oszmianie, bodaj pierwsza tego rodzaju w naszym kraju – jeszcze jedno chlubne zdobycie naszego samorządu.

 (Dokończenie nastąpi).

"Kurjer Wileński" №64 17.03.1929

A teraz druga „bolączka” p. Pe...O.: „sprawa wyniesienia targu z centrum miasta”.

Tutaj p. Pe...O: dał już pełną wodzę swojej wybujałej fantazji nietylko „wszystkie wówczas (w czasie targu) ulice przylegające do centrum są zapchane furmankami”, ale nawet „ile już było nieszczęśliwych wypadków z racji takiego stłoczenia wozów, koni, ludzi w tak ograniczonej przestrzeni”...

Jestem rodowitym oszmiańczukiem. Całe swoje życie spędziłem w Oszmianie – nie przypomnę sobie jednak ani jednego „nieszcęśliwego wypadku” w okropnem „stłoczeniu targowym” w naszem mieście.

Zresztą o ile p. P...O. nie jest swieżym przybyszem do nas, mógł się przekonać, że zarówno stała ludność miasta, jak i przyjezdni włościanie dokładają wielkich starań dla utrzymania odpowiedniego porządku i zaimponować mogą niejednemu swoją dyscypliną i zrozumieniem wymogów zbiorowego życia.

P. Pe...O. ma czelność – perfidnie dyskredytując zaufanie do władz miejscowych – zwracać się w swoim artykuliku do p. wojewody aby „kiedykolwiek wpadł znienacka w którys ze czwartków do Oszmiany pomiędzy g. 12 a 15-tą” ... ręczę – ciągnie dalej p. Pe...O. – że wówczas nie przejechałby do centrym miasta”.

Przypomnę tutaj, że akurat we czwartek, w czasie targu, „wpadł znienacka” samochodem do Oszmiany minister spraw wewnętrznych gen. Składkowski właśnie w towarzystwie p. wojewody.

Czy przyjezdni goście nie przejeżdżali samochodami przez centrum miasta? Gdzież pana parol, panie P...O, „że wówczas nie przejechałby do centrum miasta”?

Również i w sprawie targów, jak uprzednio w sprawie szkoły powszechnej, osiodłał znowuż p. P... O swego bojowego ogiera i wystrzelił z grubej Berty w interesy Żydów, tym razem już nie nieboszczyków:

 “Wyniesienie targów na t. zw. wygon jest nie na rękę wszystkim Żydom, którzy mając swe sklepiki w centrum miasta, straciliby dużo na tem przeniesieniu”...

Otóż  po pierwsze jeżeli naprawdę na przeniesieniu targowiska mieliby stracić wszyscy Żydzi oszmiańscy stanowiący znaczny odsetek ludności – należałoby bardzo poważnie zastanowić się nad kwestją pouperyzacji tych ludzi i zrujnowania doszczętnego handlu w Oszmianie.

Panie P...O. chyba trudno byłoby zrobić z tych wszystkich Żydów ze względu na brak odpowiedniego przygotowania npkłd urzędników państwowych. Może o wiele łatwiej, posługując się naiwnie zrozumianym narodow.  interesem, trącącym myszką rządów endecji, można byłoby zasilić tymi ludżmi rzeszę bezrobotnych w kraju...

O co Panu chodzi Panie P...O?

Ale pomińmy tendencje antysemickie p. P...O. Czy ostatecznie targ w mieście powiatowym jest cercle’em włościanskim, gdzie w atmosferze wzajemnej adoracji odbywa się wymiana wytworów poszczególnych gospodarstw wiejskich?

Przykro, że pisać trzeba o rzeczach tak elementarnych, że podaż wiejska, rolna żąda popytu miejsko-przemysłowego, że właśnie ta wymiana „centrum” z „wygonem” z rolą – decyduje o znaczeniu targów.

Cały szereg nowych kultur, jak npkłd. uprawa lnu, dostępnych gospodarce włościańskiej tylko w b. drobnym zakresie – dochodzi do skutku właśnie dzięki organizacji targów tygodniowych w centrum powiatowem, gdzie szereg agentów pośredników nietylko skupuje przywiezione artykuły, ale dzięki dyferencjacji cen i stawianych wymogów podnosi odnośną gałęż produkcji wiejskiej, a różnorodność przywożonych przecz poszczególnych gospodarzy artykułow stanowi dla oddzielnego włościanina pożyteczną wystawę, żywa szkołę ulepszeń technicznych w zakresie jego gospodarki i t. d.

Wątpliwą też wdzięczność otrzymałby p. P...O od przyjezdnych na targ włościan, którym zaproponowałby zaopatrywać się w niezbędne dla nich towary „kramne” na pustym wygonie.

Nie przypuszczam też, aby ułatwiło to kwestję zaprowjantowania miasta, gdyby miejskim gosposiom trzeba było odbywać podróże na podmiejskie wygony po nabiał i inne produkty.

Tak to wygłąda sprawa targowiska, Panie P...O, co do której patetycznie Pan wykrzykuje: „Lecz kiedyś z tem trzeba skończyć!”.

Pisze Pan, Panie P...O, o sobie, że jesteś rodowitym oszmiańczukiem. Niestety ukrywając się pod pseudonimem, nie daje pan możności tego stwierdzić, a treść pana artykuliku zadaje wyraźny kłam pana twierdzeniu.

Panowie z obozu opozycji wobec władz samorządowych, panowie z pod znaku donosicielstwa na władze miejscow, panowie z kahorty podżegaczy do waśni narodowościowych, wichrzycieli i burzycieli prawdziwej pracy twórczej – zdobędcie się choć na tyle odwagi, aby odważnie występować pod własnym nazwiskiem ze swojemi zarzutami...

Apeluję w tem miejscu do całej prasy polskiej w Wilnie, aby przerwała z tradycją umieszczania brudnych anonimów pod płaszczykiem korespondencji z prowincji.

A. Strugacz.